Усі частини нашого тіла рухаються завдяки унікальній конструкції суглобів. У разі їхнього блокування навіть найсильніші, треновані м'язи не приведуть у рух ногу або руку шляхом скорочень.
Зв'язки та суглоби заслужено вважають чи не найкрихкішими сегментами організму. Розплата за рухливість – висока ймовірність уразливості навіть за незначних навантажень.
Для лікування проблем рухливості суглобів і зв'язок ортопедична промисловість пропонує спеціально розроблені ортези. Вироби поділяють на кілька категорій за ступенем і способом фіксації.
Коли потрібні ортези для рук
У разі пошкодження суглоба пацієнту надають першу допомогу, яку називають іммобілізацією. Фіксація кінцівок у жорсткому режимі необхідна в разі переломів різного ступеня складності. Для жорсткої фіксації існує окрема категорія ортезів, які називають тутторами. У їхній конструкції не передбачено шарнірів, а принцип дії нагадує роботу з гіпсом. Жорсткі ортези потрібні для повної іммобілізації кінцівки або окремо взятого суглоба.
На наступних етапах лікування, вже під час реабілітації, застосовують спеціальні ортези для розвантаження суглобів. Їх вибирають за двома важливими орієнтирами: порушення біомеханіки суглоба не допускається, водночас виріб має забрати на себе частину звичного для кінцівки навантаження. Такі вироби частіше виконують з еластичних тканин та інших матеріалів, а в конструкції зустрічаються жорсткі елементи та шарніри.
Променезап'ястковий пояс – найуразливіша частина руки. Саме на неї припадають основні навантаження під час падінь, а також під час підйому важкої ручної поклажі.
Для відновлення зап'ястя застосовують прості та фіксувальні ортези. У виробах першого типу використовують ребра жорсткості, а в другому випадку основну ставку роблять на зігрівальний і компресійний ефект.
Прогрівання – одна з найважливіших функцій підтримувального ортеза. Найменше переохолодження може стати причиною початку запального процесу. Якщо йдеться про пошкодження хрящів у суглобах або травмовані зв'язки, уникнути запалення практично неможливо.
Сучасні виробники медичної техніки пропонують окремий вид ортеза для кожного суглоба руки. Підхід продиктований низкою особливостей:
- Лікування ліктьового суглоба в низці випадків неможливе без блокування ротації.
- Суглоб плеча вирізняється мобільністю, рухається в 3-х площинах, тому за необхідності іммобілізації оптимальним варіантом вважають фіксацію із залученням корпусу.
- Окремі ортези розробляються і для переломів ключиці. На тлі інших цю травму вважають відносно нескладною. За коректного підходу до фіксації кістка в більшості випадків зростається без ускладнень і дуже швидко.
У разі тріщин і переломів ключиці рекомендовано особливе положення грудної клітки. Саме з цієї причини ортези для ключиці відповідають за фіксацію спини в характерному, вигнутому положенні.
Схожого ефекту досягають за допомогою застосування бандажа або спеціальної вправи. Пацієнт намагається утримати зігнутими ліктями палицю позаду себе, завдяки чому спина зберігається в прогнутому положенні.
