Зміст:
- Основи надання першої медичної допомоги під час військових дій
- Алгоритм надання невідкладної медичної допомоги в умовах бойових дій
У сучасних реаліях дуже важливо для кожного українця навчитись якісно надавати першу медичну допомогу, адже в період війни ми все частіше перебуваємо в умовах надзвичайних ситуацій, які несуть велику загрозу життю людини. На жаль, сьогодні ми стаємо свідками масових руйнувань будинків, обстрілів із важкої артилерії та вибухів, у результаті яких ми бачимо потерпілих, які страждають від множинних переломів, забоїв, кровотеч, зупинок дихання, зупинок серцевої діяльності та уражень радіаційними й токсичними речовинами… У мирний час було важливо, щоб першу медичну допомогу надавав лікар-спеціаліст або фельдшер, проте в час військових дій поряд такого фахівця може не бути, доступ до потерпілого може бути ускладненим, тому будь-хто повинен вміти надавати першу медичну допомогу за спеціальним алгоритмом. Від своєчасності надання долікарської допомоги та першої медичної допомоги залежить не тільки успіх подальшого лікування, а й переважно – життя людини. Можуть виникнути випадки, коли домедичну допомогу потрібно надавати самому собі: накласти джгут чи пов’язку, щоб зупинити кровотечу, тому сьогодні в цій статті ми детально обговоримо алгоритм забезпечення долікарської невідкладної медичної допомоги, першої медичної допомоги та основні правила її надання.
Отже, розгляньмо, що таке долікарська допомога та які заходи до неї належать.
Медична (долікарська) допомога – це комплекс невідкладних дій та організаційних заходів, що спрямований на врятування та збереження життя потерпілого, вона повинна бути також спрямована на мінімізацію негативного впливу теперішнього стану на подальше здоров’я потерпілого; долікарську медичну допомогу здійснюють особи без медичної освіти. Вона містить такий комплекс заходів:
- впевнитись, що вашому життю нічого не загрожує, коли ви наближаєтесь до потерпілого;
- досягти якнайшвидшого припинення дії загрозливих чинників і винесення потерпілого за межі небезпеки;
- забезпечення комплексу невідкладних дій першої медичної допомоги відповідно до виду та характеру травми: це може бути зупинення кровотечі, накладання пов’язки, штучна вентиляція легень, непрямий масаж серця;
- негайне транспортування тіла потерпілого до лікувальної установи.
Основи надання першої медичної допомоги під час військових дій
Світові рекомендації щодо правил алгоритму надання першої медичної допомоги потерпілим ґрунтуються на певній послідовності заходів, що складають забезпечення життєво важливих органів і систем організму. Усі, напевно, чули про відомий ABC алгоритм, який використовують у цивільних умовах, проте наявні бойові дії вносять свої корективи до протоколу. На сьогодні одним із найактуальніших протоколів, яким ми повинні керуватися, є TCCC (Tactical Combat Casualty Care) – важливий протокол надання невідкладної допомоги на полі бою в період війни, він містить послідовний перелік найнеобхідніших дій для збереження життя, де головна відмінність від цивільної медицини – спеціальна тактична складова. Протокол вчить нас розуміти загальну картину полів бою, характерне розмежування дій на різних етапах бою, а також на його частинах.
Найважливішою відмінною складовою TCCC, що виносять на перший етап алгоритму, є негайне припинення кровотечі, адже саме від критичної кровотечі найчастіше помирають в умовах війни, а також те, що сам поранений і всі, хто поруч, теж перебувають під загрозою поранення.
Протокол TCCC використовує алгоритм MARCH, який інтерпретують як:
MARCH – алгоритм оцінювання
M (Massive bleeding – масивна кровотеча) – зупинення кровотечі, що загрожує життю:
- прямий тиск
- пов’язка(и), що стискає – не на суглоби чи переломи
- тампонування рани – бажано з гемостатиком
A (Airway Management – дихальні шляхи) – забезпечте прохідність дихальних шляхів:
- дихання: чую, бачу, відчуваю
- стабільне положення – пацієнт лежить на боку
- висуньте нижню щелепу, якщо немає травми голови/шиї
- наявність обструкції (якщо є – прийом Геймліха)
R (Respiration – дихання) – закриття усіх відкритих ран грудної клітки:
- перевірте передню та задню частину тулуба на наявність отворів
- якщо є – накладіть оклюзійну пов'язку
- перевірте наявність напруженого пневмотораксу
- якщо є, зніміть і трохи підійміть оклюзійну пов'язку
C (Circulation – кровообіг) – повний огляд пораненого:
- перевірте руками наявність кровотечі по всьому тілу
- перевірте пульс дистально на кінцівках без джгута
- якщо пульс слабкий, підійміть ноги на 30 см
- якщо немає пульсу та дихання, розпочніть СЛР
H (Hypothermia – гіпотермія) – запобігання переохолодженням:
- тепло тіла втрачається разом з кров'ю
- пацієнт повинен перебувати в теплі незалежно від температури ззовні
- використовуйте термо- або звичайні сухі ковдри
- ізолюйте від холодної землі, зніміть мокрий одяг
Цей алгоритм військові медики рекомендують використовувати після медичного сортування в жовтій і зеленій зоні, коли той, хто надає допомогу, перебуває у відносній безпеці та може сконцентруватися на наданні допомоги потерпілому. Важливим нюансом протоколу TCCC в умовах поля бою є те, що якщо потерпілому без свідомості та акта дихання допомогу не надають, то його визнають мертвим. Проте коли є можливість і ресурси на його порятунок – треба діяти й робити все, що в силах, і негайно розпочати реанімацію.
Алгоритм надання невідкладної медичної допомоги в умовах бойових дій
- "M" – масивна кровотеча.
- Оглянути тіло потерпілого на наявність масивної кровотечі. Основні характерні риси кровотечі: пульсівне витікання крові з рани, об’ємне збільшення плями крові.
- Ретельно та швидко оглянути видиму зовнішню кровотечу в постраждалого та продумати план її припинення.
- Щільно та швидко накласти джгут, місце накладання джгута необхідно зробити на 5-7 см вище джерела кровотечі. Якщо неможливо визначити, звідки витікає кров, то треба негайно накласти джгут якнайвище на кінцівку поверх одягу. Звернути увагу, чи зменшилась інтенсивність кровотечі та перевірити наявність пульсу.
- Написати на джгуті чи прикріпити записку з точною фіксацією часу його накладання.
- У тому разі, коли накладання турнікета неможливе з причин анатомічного розташування рани, то треба натиснути прямо на рану з подальшим тугим її тампонуванням і подальшим тугим бинтуванням. Зверху бинтування необхідно й надалі тиснути на рану не менш як 3 хвилини.
- Якщо вдалося досягнути зупинення кровотечі, потрібно накласти поверх рани компресійну пов’язку.
 |
 |
 |
 |
-
"A" – керування дихальними шляхами.
- Перевірити якнайшвидше та зробити оцінювання прохідності дихальних шляхів.
- Якщо є небезпека непрохідності дихальних шляхів або загроза виникнення подібного стану, потрібно обережно висунути нижню щелепу та почати застосування назофарингеального повітропроводу.
 |
 |
- "R" – дихання. У разі прогресувального порушення дихання та наявного поранення грудей (під чим розуміють закриті травми порожнин тіла) можна запідозрити розвиток напруженого пневмотораксу (накопичення повітря та газів у плевральній порожнині, що веде до підвищення тиску в ній).
- Коли є ознаки пневмотораксу, то не зволікаючи потрібно зробити плевральну декомпресію. Виконують декомпресію в другому міжреберному проміжку, використовують декомпресійну голку або катетер довжиною не менш як 8 см.
- Усі відкриті поранення грудної клітки потрібно відразу після виявлення герметизувати спеціальною наклейкою з клапаном, що повинна бути в аптечці.
- "C" (Circulation) – циркуляція, кровозабезпечення.
- Перевірити постраждалого на ознаки наявності гіповолемічного шоку (того, що спричинений втратою об’єму циркулювальної крові).
- Наявність шоку можна констатувати тоді, коли немає пульсації на променевій артерії та порушено свідомість за відсутності черепно-мозкових травм.
- Якщо констатували шок, то негайно потрібно:
- - почати вводити розчини крохмалю, колоїди;
- - оглядати потерпілого після кожних 500 мл введеного розчину;
- - тривалість інфузійної терапії повинна бути до того часу, поки не з’явиться пульсація на променевій артерії, покращиться стан свідомості та підвищиться АТ до 80-90 мм рт. ст.
- - зупинити інфузію можна тоді, коли буде досягнуто згаданих вище ознак.
- "H" – травма голови / гіпотермія/гіповолемія.
- Потрібно підтримувати сталу температуру організму потерпілого, щоб не виникло переохолодження. Якнайшвидше ліквідувати мокрий одяг і одягти на нього сухі речі.
- Покласти постраждалого на застелену поверхню та завернути в ковдру. Якщо немає теплої ковдри, потрібно імпровізувати з тим, що є в зоні доступу.
- На наступному етапі терміново потрібно перев’язати травми голови. У разі важких випадків (наприклад, ЧМТ – черепно-мозкові травми) треба заборонити потерпілому лягати й за наявності забезпечити постачання до нього кисню.
- Ознаками ЧМТ є зміна психічного благополуччя; розширення зіниць; жовта рідина, що витікає з носа, вух; деформація черепа та наявність синців навколо очей.
Якщо ви спостерігаєте в потерпілого відсутність дихання й пульсу та є можливість розпочати реанімаційні заходи, то якомога швидше починайте виконувати непрямий масаж серця та штучне дихання "рот до рота" або "рот/ніс":
- робіть натискання у нижній половині грудини (у центрі грудної клітини);
- тисніть на глибину не менш як 5, але не більш як 6 см;
- швидкість натискань – 100-120 за 1 хв з найменшою кількістю перерв;
- обов’язково потрібно дати грудній клітці повністю випрямитися після кожного стиснення;
- робити натискання на грудну клітку треба тільки на твердій поверхні в положенні на спині;
- робіть 30 натискань і 2 вдихи;
- у тому разі, коли ви з особистих причин не в змозі виконувати штучну вентиляцію легень, то робіть безперервне натискання на грудну клітку.
