У методу є низка обмежень і недоліків. Якщо прилад потрапить до рук непідготовленої людини, можливе виникнення ситуації, яка безпосередньо загрожує безпеці пацієнта. Ця стаття допоможе правильно використовувати пульсоксиметр усім, хто тільки збирається це робити.
За допомогою пульсоксиметра вдається виміряти, наскільки артеріальний гемоглобін насичений киснем. В основу роботи приладу покладено технологію, яка базується на двох основних принципах. Перший – залежно від рівня насичення гемоглобіну киснем змінюється поглинання світла у вигляді двох хвиль, різних за довжиною. Другий – у момент проходження через тканини світловий сигнал стає таким, що пульсує, оскільки після кожного скорочення серця об'єм артеріального русла змінюється. За допомогою мікропроцесора цей компонент відокремлюють від сигналу, що не пульсує, який йде від тканин, капілярів і вен.
Робота пульсоксиметра залежить від низки чинників: робота серця, вазоконстрикція, ритм і частота пульсу, патологічний гемоглобін, тремтіння та зовнішнє світло. За допомогою приладу неможливо визначити якість вентиляції, зате добре видно ступінь оксигенації. Під час інгаляції кисню це призводить до виникнення помилкового відчуття безпеки. Наприклад, під час обструкції дихальних шляхів часто відбувається затримка симптомів гіпоксії. Попри це, оксиметрію продовжують вважати важливим методом дослідження кардіореспіраторної системи, оскільки вона підвищує рівень безпеки під час роботи з хворим.
Що можна виміряти за допомогою пульсоксиметра?
- Рівень кисню в гемоглобіні артеріальної крові, а саме середній об'єм кисню, що пов'язаний з кожною окремою молекулою гемоглобіну. Підсумковий результат надається у вигляді звукового сигналу (висота визначається сатурацією) та відсотка насичення.
- Частота пульсу – на часовому інтервалі від 5 до 20 секунд визначається кількість ударів за хвилину.
За допомогою пульсоксиметра не можна дізнатися:
- Відсоток кисню в крові.
- Обсяг кисню, що розчинився в крові.
- Частоту дихання та дихальний об'єм.
- Артеріальний тиск і серцевий викид.
Прилад складається з дисплея, на якому можна побачити криву та частоту пульсу, а також значення сатурації. Більшість моделей подають звуковий сигнал у певній тональності, пропорційно значенню сатурації. В умовах, коли немає можливості поглянути на дисплей, ця функція незамінна.
Встановлювати датчик рекомендовано на крилі носа, мочці вуха або пальцях – це так звані периферичні відділи організму. Усередині датчика працює пара світлодіодів. Один із них випромінює світло в інфрачервоному (940 нм), інший – у червоному (660 нм) спектрі. Світло до фотодетектора потрапляє через тканини. Залежно від концентрації гемоглобіну в тканинах частину випромінювання поглинає кров. Обсяг поглинутого світла відносно довжини кожної окремо взятої хвилі залежить від рівня оксигенації гемоглобіну, що перебуває в тканинах.
За допомогою мікропроцесора вдається виділити із загального спектра пульсовий компонент крові. Фактично компонент артеріальної крові відокремлюється від компонентів капілярної та венозної крові.
Обчислити сатурацію вдається в рамках інтервалу від 5 до 20 секунд. Частоту пульсу розраховують за конкретний проміжок часу за сигналами, що пульсують, впевненого характеру та кількістю циклів світлодіодів.
Пульсоксиметрія, практичні рекомендації
- Щоб батареї завжди були зарядженими, не від'єднуйте прилад від електричної мережі.
- Після увімкнення пульсоксиметра дочекайтеся самотестування – воно запускається в автоматичному режимі.
- Для обраних параметрів установки слід підібрати датчик, що підходить за розмірами.
- З нігтьових фаланг необхідно видалити лак.
- Датчик поміщають на обраний палець без надлишкового тиску.
- Дочекайтеся, поки прилад обчислить сатурацію і пульс – зазвичай це займає кілька хвилин.
- Зверніть увагу на криву хвилі пульсу. Без неї всі інші дані не мають великого значення.
- Звертайте увагу на цифри сатурації та пульсу. У разі швидкої зміни значень проявляйте граничну обережність. Наприклад, перепад з 98% до 84% неможливий фізіологічно.
- За найменших сумнівів у результатах, показаних приладом, оцініть хворого клінічним методом – сліпо покладатися на інформацію, видану пристроєм, не варто.
Пульсоксиметрія – особливості використання
В умовах, наближених до польових, оптимальним вважається монітор формату "все включено", на якому видно регулярність ритму, частоту пульсу та сатурацію.
За допомогою пульсоксиметрії встановлюють максимально точний діагноз за ціанозом – у вирішенні цього завдання прилад перевершує найдосвідченішого лікаря. Апарат також використовують під час ендоскопії, під час проведення седації мідазоламом. Під час анестезії та під час інтенсивної терапії оптимальним вважають неінвазивний монітор. З його допомогою зручно визначати кардіо-респіраторний статус у хворих у критичній ситуації.
Під час транспортування хворого за допомогою авіації, в умовах підвищеного шуму звуковий сигнал часто не чути. Але за допомогою сатурації та кривої хвилі пульсу зручно отримувати об'єктивні відомості про кардіо-респіраторний статус хворого.
Після ортопедичних і пластичних операцій за допомогою приладу визначають життєздатність кінцівок пацієнта. Завдяки фіксації сигналу, що пульсує, вдається встановити факт надходження крові в ту чи іншу кінцівку.
Під час педіатричної практики у відділеннях інтенсивної терапії за допомогою пульсоксиметра вдається знизити частоту забору крові, яка необхідна, щоб визначити газовий склад крові хворого.
Під час дослідження недоношених немовлят за допомогою приладу знижуються шанси на ушкодження сітківки або легень киснем, завдяки підтримці сатурації на позначці 90%. Попри той факт, що пульсоксиметри калібруються за дорослим гемоглобіном, спектр поглинання ідентичний у низці випадків, тому методика зарекомендувала себе як надійна і під час роботи з немовлятами.
